|
|
Информация о захоронении
|
Виписка із картки Перекрасова Д.Е. Номер записи 3526208 Фамилия Перекрасов Имя Дмитрий Отчество Ефимович Дата рождения __.__.1914 Место рождения Свердловская обл., Сухоложский р-н, ул. Заводская, д. 2 Дата и место призыва Сухоложский РВК, Свердловская обл., Сухоложский р-н Последнее место службы 167 сд Воинское звание сержант Причина выбытия убит Дата выбытия 11.09.1943 Название источника информации ЦАМО Номер фонда источника информации 58 Номер описи источника информации 18001 Номер дела источника информации 1271 |
Недригайлівський рн. Бойові дії на території району проходили з 21 вересня по 8 жовтня 1941 року. В оборонних боях 1941 року брали участь 227-а стрілецька дивізія 40-ї армії, 2-й кавалерійський корпус (командир генерал-майор П.О. Бєлов) та 4-й (Воронезький) полк 1-ї гвардійської (генерал-майор І.М.Руссіянов) стрілецької дивізії 21-ї армії. Після того, як 10 вересня 1941 року фашисти захопили м.Ромни, шлях на Недригайлів виявився відкритим. Німецьке командування скористалося цим, і 18 вересня велике угрупування піхоти з танками розпочало наступ у напрямі Терни -Недригайлів. Недопустити ворога до Недригайлова було наказано 4-му (Воронезькому) стрілецькому полку, який 21 вересня зайняв оборону на широкому фронті від Засулля до Липівки (Липо-водолинський р-н). На ділянці Засулля-Коровинці розгорнувся 2-й стрілецький батальон; Коровинці-Погожа Криниця -1-й батальон. Того ж дня 1-й стрілецький батальон відбив ата¬ку піхотної роти з трьома танками і мінометною батареєю. В ході цього бою командир гармати з полкової батареї Олексій Шерстников і навідник Євгеній Валенев вогнем з відкритої позиції підбили танк і знищили автомашину. На кінець дня 22 вересня батальон відійшов на західну околицю села Саку, ниха, де протягом всього дня 23 вересня уперто оборонявся забезпечуючи відхід 2-го стрілецького батальону, який з великими втратами вийшов з оточення в районі с.Коровинці і приєднався до 1-го стрілецького батальону. В ніч на 24 вересня обидва батальони відійшли до Лебедина. 23 вересня ворог захопив Недригайлів. З відходом 4-го стрілецького полку, який зазнав величезних втрат, до основ¬них сил дивізії.рубіж від Вільшани до Василівки зайняли частини 2-го кавалерійського корпусу. 28 вересня о 9 годині ЗО хвилин противник перейшов у наступ, прорвав біля с.Вільшани оборону 2-го кавалерійсько¬го корпусу і вийшов до с.Штепівки. Дільницю фронту Терни-Деркачівка зайняла 227-а стрілецька дивізія 40-ї армії, яка відійшла з рубежу Черепівка-Терни. Межі району вона залишила 8 жовтня у зв'язку з відходом армії на новий рубіж оборони. 9 жовтня гітлерівці захопили с.Терни. Недригайлівщина була окупована ворогом. |
http://www.proza.ru/...>Григорий Макаров 2
Глава
СXXXV |
ГВАРДЕЙСКАЯ СЛАВА
ВОРОНЕЖЦЕВ В непрерывных боях с врагом мужали и закалялись люди,
каждый день мы узнавали о новых героях-воро-нежцах, с каждым днем росла боевая
слава 4-го полка. Когда дивизия отходила на рубеж
реки Псёл западнее города Лебедина, противник хотел отрезать нам пути отхода
в районе села Сакунихи. В арьергарде действовал 1-й батальон Воронежского
полка под командованием капитана В. А. Петрова и 46-й гаубичный артиллерийский
полк. Вражеская пехота, продвигаясь по пятам арьергарда, несколько раз
пыталась захватить наши орудия. Сил было недостаточно, чтобы сдержать натиск
противника. В этих трудных условиях разумную инициативу проявил начальник
штаба полка капитан А. Т. Худяков. Собрав спецподразделение в единый кулак, он
нанес дерзкий удар по флангу и тылу вражеской группировки, атаковавшей
артиллеристов. Гвардейцы-воронежцы ворвались на высоты, захватили вражеские
позиции. Фашисты понесли большие потери и отступили. Высокой стойкостью, искусным маневрированием 4-й
гвардейский Воронежский полк обеспечил другим частям дивизии организованный
отход на рубеж реки Псёл и дал им возможность занять оборону на фронте
|
Трудной была для первых советских гвардейцев
наступившая осень сорок первого года.
Сначала бои здесь, им Суле, потом — вынужденный отход на рубеж реки Ими, жестокие схватки под Сакунихой
и Коровницами, снова окружение и выход 'из него по непроходимым | дорогам... Боевое крещение воронежцы получили под Сакунихой
и хутором Шевченко. Гаубичный полк дивизии
'дил тогда на новые позиции и неожиданно был атакован
и окружен противником. Несколько гаубиц гвар;
развернули на прямую наводку. Но враги, вооруже автоматами, не давали поднять
головы. Надо было вырваться из вражеского
окружения, и командир артг майор Сапожников отдал приказ уничтожить орудия, а расчетам пробиваться через кольцо. Но уже через минуту
отменил этот свой приказ: в тылу у фашистов слышалась винтовочная и пулеметная стрельба,
р. лись крики «ура». Это капитан Худяков выслал на мощь артиллеристам
гаубичного полка батальон к тана Василия Петрова и все спецподразделения им
включая музыкантский взвод. Атака была решительной и дерзкой. Однако от шенный враг открыл сильный
пулеметный и миномп огонь. Мины ложились очень точно, и Худяков сра »у понял,
что противник корректирует огонь с высотки окраине Сакунихи. Выбить его оттуда
и замки окраину деревни начальник штаба
полка приказал I связи. Вместо
погибшего командира роту повел в бщ политрук А^Попов.
Скрытно, ползком и короткими перебежками связисты-воронежцы подошли к высотке
залось, на ней ничего особенного: старый ветряк д| стога соломы. Но вот
мелькнула и юркнула ку| фигура немецкого солдата, блеснуло стекло .бинокли
конечно, здесь наблюдательный пункт! Рота подий в атаку. Первым ворвался на
высотку красноармсщ
Конищев . В
рукопашной схватке он уложил двух нр| ских солдат и кинулся к ветряку, увлекая
за собой ?! рищей. В этом бою политрук
Попов .был тяжело ранен но продолжал командовать ротой,
пока она полип! не очистила
высоту от фашистов. До конца дня два батальона
Воронежского полка и гаубичный полк удерживали под Сакунихой заишмй беле, прикрывая отход других
частей дивизии на восточный берег реки Псел. Гитлеровцы несколько рл лись вернуть
высоту и оседлать единственную дорогу, по которой отходила на новые позиции дивизия. Но все их попытки оказались
безуспешными. Воронежцы выстояли. Они с честью выдержали первое боевое
крещение. |
ІСТОРІЯ СЕЛА ЧЕРВОНІ СЛІДОПИТИ Бої за Сакуниху в 1941р. були дуже жорстокими. На село наступав 1-й батальйон 4-го Воронезького добровольчого полку 1-ої гвардійської дивізії. Загнуло дуже багато наших бійців. Поховані вони були в братській могилі біля церкви. На могилі стояв скромний дерев'яний обеліск. В 1956р. було споруджено памятник із гіпсу і цементу в центрі села біля сільради. Тоді і відбулося перезахороння останків бійців. Розкопки вели наші жителі. Нас, малюків, не підпускали і близько. В могилі знаходили зброю: гвинтівки, патрони, гранати. Знайшли декілька медальйонів. А через декілька років останки воїнів були знайдені в районі ферми, що стояла біля дороги, яка веде до Великої Діброви. Їх також перенесли до пам'ятника в центрі села і поховали в окремій могилі. Але хто ці люди, які віддали своє життя за Батьківщину? В 60-х роках вчитель російської та німецької мови Сова Іван Васильович організував гурток червоних слідопитів, які і зайнялися пошуками. Старостою гуртка був Демченко Полетіли запири в Москву, в Подольськ - Центральний архів Міністерства Оборони СРСР. І картина почала трохи вияснятися. З Москви почали приходити виписки з особових спра воїнів, які загинули в 1941р. і в1943р., фото. Зв'язалися з Воронежем. Відгукнулися воїни, які залишилися в живих. Нарішті рідні взнали, де загинули їхні чоловіки, сини, брати. І почали приїздити рідні. Я тоді вже навчався в Сумах і в Сакунисі бував рідко.Що залишилося в пам'яті? Першими приїхали в 1965р. мати і брат Етіна Євгенія. В 1968р. приїхали дружина і син капітана Миневріна І.О. Фотот їх є в альбомі 'Фотоісторія Села'. Документів було дуже багато. Більша частина їх була в школі, а частина зберігалася у мого батька - вчителя Сови І.В. В 2005р. я зібрав всі документи, які залишилися від батька і відвіз їх в Сакуниху. Віддав їх Даценку Василю Миколайовичу, який пообіцяв передати документи вчителю історії Коцуру П.М. який створив в школі історичний музей. А тепер немає в живих і Петра Михайловича, немає і музею. Школу закрили і кінець. Але є такій вислів: ' Народ, який не пам'ятає своє минуле, не має майбутнього' |
Микола Сова: ПЕРВЫЕ БОИ |
|
|
Закрити |